Кожен суб’єкт господарювання, діяльність якого призводе до утворення відходів зобов’язаний виявити (інвентаризувати) їх, вести облік їх кількості, типу і складу відходів, визначити ступінь їх небезпечності (ідентифікувати) відповідно до вимог Закону України «Про відходи».
Це є пряма вимога Закону яку необхідно виконувати, але чи формальна ця процедура, чи може це є інструмент із запобігання винекнення ризиків, в тому числі і фінансових.

 

відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та  нагляд за місцями видалення;

зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);

власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

 

Результати цієї інвентаризації та ідентифікації наводяться в Звіті з інвентаризації відходів.

Навіщо потрібен Звіт?

Звіт це по суті перша ланка з тривалого ланцюга в отриманні необхідних документів в сфері поводження з відходами відповідно до вимог чинного законодавства. У Звіті визначений нормативний обсяг утворення відходів, питомий обсяг утворення відходів, показник загального утворення відходів (далі – Пзув), встановлений клас небезпеки відходів та наведені рекомендації щодо організації спеціалізованих місць збирання та зберігання відходів відповідно до вимог чинного законодавства (вимоги Постанови КМУ № 2034 від 01.11.1999 року «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів»).

Тобто усі види та кількість відходів, які виявлені та наведені в Звіті надалі фігурують в інших документах, які необхідні для законного ведення своєї господарської діяльності.

Показник загального утворення відходів (Пзув) згідно із чинним законодавством є не лише критерієм для отримання документів дозвільного характеру у сфері поводження з відходами, а й показником, коливання якого сигналізує про негаразди в технологічному процесі та необхідність для прийняття управлінських рішень.

Тобто критерій Пзув - є другою ланкою, яка поділяє всіх суб’єктів господарювання на два шляхи:

1.                  Пзув від 50 до 1000 → Декларація про відходи

Суб’єкти господарської діяльності зобов’язані щороку подавати декларацію про відходи (вимоги Постанови КМУ № 118 від 18 лютого 2016 року «Про затвердження Порядку подання декларації про відходи та її форми»).

2.                  Пзув більше 1000 → Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами

Суб’єкти господарської діяльності зобов’язані отримати цей Дозвіл згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про відходи».

 

Третьою ланкою є укладання договорів/угод на утилізацію всіх видів відходів з відповідними організаціями, які мають ліцензію. Тобто підприємство має позбутися усіх відходів, що утворилися до кінця року. Якщо на кінець звітного року відходи з підприємства не передані на утилізацію відповідній організації – це є розміщення відходів, за яке необхідно сплатити екоподаток відповідно до вимог ст. 246 Податкового Кодексу України (далі – Кодекс). Ставки податку за розміщення відходів встановлюються залежно від класу небезпеки відходів та наведені у ст. 246.2 Кодексу.

  

Бувають випадки, коли на підприємстві відсутні будь-які документи в сфері поводження з відходами.

 

Які ризики несе суб’єкт господарювання?

Якщо на підприємстві відсутній Звіт це не означає, що відходи не утворюються. Це означає, що вони утворюються але відходам не встановлений  клас небезпеки. У такому випадку необхідно сплатити екологічний податок за розміщення відходів. Відповідно до ст. 246.3 Податкового кодексу України за розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка податку, встановлена за розміщення відходів I класу небезпеки, а саме 1405,65 гривень за 1 тонну кожного виду відходу (ст. 246.2 Податкового Кодексу України).

А якщо підприємство ще й не сплачує екологічний податок за розміщення відходів, то за це передбачена адміністративна відповідальність - за порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення (вимоги ст. 82-826 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

 

Відповідно до чинного законодавства у підприємства – суб’єкта господарської діяльності в сфері поводження з відходами повинні бути документи за наступним переліком:

1. Звіт з інвентаризації відходів.

2. Договори/угоди на утилізацію всіх видів відходів з відповідними організаціями, які мають ліцензію.

3. Первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються.

4. Декларація про відходи або Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

 

На підставі вищенаведеного та враховуючи багатий досвід ТОВ «УНІТЕ» в оформлені документів у сфері поводження з відходами, пропонуємо Вам нашу допомогу в питанні розробці вищенаведених документів.